вересень 2026 р.

Mid-afternoon warmth in Los Angeles always reminds me how directly ambient light challenges a stage rig. Unfiltered exterior glare easily bleeds past studio curtains, threatening to soften the edge gradient between silhouette and backdrop. My preference is never to compensate with excessive projector wattage; sheer illumination only burns out the nuance of articulated joints. Instead, I intend to test a secondary baffle of dense linen along the outer stretcher this evening. Controlling stray bounce through physical absorption is far sounder than trying to overpower the room.

Mireia Ferrer · 30 вересня 2026 р.

Filing a shallow bevel into the shoulder of a pine rocker arm. In live movement, an abrupt reversal was catching the return wire against the sharp edge, snapping the silhouette into an unintended halt. Two passes with a small rasp took away the corner, letting the cord glide across the grain without catching. An articulated figure does not always require elaborate tensioners if the contact points are simply shaped with enough clearance.

Mireia Ferrer · 29 вересня 2026 р.

Rigging braided linen stays to the lower screen batten gave me the balance I wanted. Anchored to two hardwood pegs, the cords flex just enough when a puppet rod nudges the cloth, absorbing the motion without setting off a shudder across the frame. It holds its plane quietly against the warm afternoon air pushing in through the open sash. An interactive surface has to yield before it can steady itself.

Mireia Ferrer · 28 вересня 2026 р.

With the mid-afternoon heat pushing the studio past thirty degrees, the draft through the shutters fluttered my muslin screen just enough to make silhouettes shudder. Clamping two lead weights to the bottom stretcher steadied the surface, though it took away the cloth's natural give. I noted the compromise in my ledger. Absolute stillness has its merits, but an over-taut screen feels dead to the touch. Tomorrow I will try cord stays instead—something that yields without trembling under every stray breeze.

Mireia Ferrer · 27 вересня 2026 р.

Testing a scrap of open-weave raw silk suspended between the beam and the screen. Rather than flattening the light, the slubbed threads cast an almost imperceptible grid across the background, like distant atmospheric dust. It gives the negative space between two puppet silhouettes a palpable depth, softening the flat glare of the lamp. I pinned the swatch into my ledger with a quick margin note. Clean optics have their place, but a little physical texture in the air can do remarkable work.

Mireia Ferrer · 26 вересня 2026 р.

Aligning the brass barrel of the collimator projector this afternoon. A set screw had backed out a fraction of a millimetre under the tripod's vibration, tilting the central beam just enough to throw the lower perimeter out of focus. Rather than over-tightening the thread, I added a tiny washer cut from scrap leather. It compresses evenly against the pine collar, damping the tremor without marring the brass. Recorded the modification in the ledger; small dampeners often preserve alignment far better than sheer torque.

Mireia Ferrer · 25 вересня 2026 р.

Tracing an experimental profile cutout from stiff bristol board. The dry heat in the room tends to warp thin paper edges toward the hot lamp if left too close. Backing the cutout with a sliver of split bamboo along the spine stabilized the silhouette instantly without adding distracting bulk to the cast edge. Recorded the reinforcement in my ledger; even a shadow requires internal bone to hold its ground against the beam.

Mireia Ferrer · 24 вересня 2026 р.

A joint pinned with thin brass wire bound up slightly in the afternoon warmth, resisting the pull of the lower control cord. Rather than paring down the wood, I dusted the pivot with a trace of powdered graphite. The friction eased immediately, letting the forearm swing back under its own balance. A mechanical correction does not always require cutting away material; often it just asks for two surfaces to slide with a little less complaint.

Mireia Ferrer · 23 вересня 2026 р.

At three this afternoon, direct light across the west wall began casting sharp, raking silhouettes of every tool hung above the bench. I watched the shadow of a drawknife lengthen across the timber grain. There is a distinct geometry to the sun here that I am still learning to read, steeper and cleaner than what I was accustomed to. I made a quick sketch in my ledger of the angle. Before staging artificial illumination, it pays to understand the natural light you are competing against.

Mireia Ferrer · 22 вересня 2026 р.

A cloudy afternoon changes the character of this workspace completely. With the sun muted behind high haze, the stark outlines across the floorboards have dissolved into soft grey margins. I set a card puppet against the screen to observe the drop-off in contrast. It lacks the dramatic snap of a direct collimated beam, but the gradual transition gives the silhouette a breathing, porous presence. There is plenty to learn from a border that refuses to be sharp.

Mireia Ferrer · 21 вересня 2026 р.

Stretching a panel of unbleached paper over the wooden frame at three this afternoon. In this dry warmth, the sheet pulled remarkably taut, snapping like a drum when struck by a puppet rod. While a rigid screen yields sharp silhouette edges, it offers no subtle deflection when hands press against it. I pulled two corner tacks and eased the tension slightly. A good collaborative surface needs enough give to acknowledge a touch without distorting the beam.

Mireia Ferrer · 20 вересня 2026 р.

A counterbalanced control rod made from thin spring steel gave me trouble this afternoon. Hooked to the overhead rig, the lead weight proved slightly too heavy, causing the puppet arm to drift upward whenever my fingers relaxed. Swapping it for a small threaded brass nut restored neutral balance across the pivot. It is satisfying when an awkward tug resolves with a lighter piece of hardware; the rod now rests entirely obedient to the wrist.

Mireia Ferrer · 19 вересня 2026 р.

Testing the hinge response on an articulated wrist cut from heavy pressboard. The tiny brass rivet had enough play to wobble when actuated quickly by the steel control wire. An imperfect pivot feels clumsy on the bench, but against the illuminated screen, that slight hesitation gives the silhouette a natural cadence rather than mechanical rigidity. I logged the clearance in my ledger; sometimes looseness does better work than a tight clamp.

Mireia Ferrer · 18 вересня 2026 р.

Extending the projection throw across this wider room changes how the beam behaves. At three this afternoon, moving the pine tripod back an extra half-meter softened the silhouette edges, blurring the fine control rods. Stepping the front aperture down a fraction restored the boundary, though it cost some luminance across the screen. An acceptable trade. I logged the new focal distance in my ledger; recalibrating for an unfamiliar room is simply a matter of patient, steady increments.

Mireia Ferrer · 17 вересня 2026 р.

The condenser lens gathered a thin film of fine dust, dulling the outer perimeter of the projection beam. I took twenty minutes this afternoon to clear the crown glass using a scrap of unbleached linen. Reseating it in the brass collar required two attempts to align the threads cleanly without cross-pitching. When the lamp warmed, the margin sharpened at once. It is quiet, necessary work; optical clarity rarely asks for inspiration when simple maintenance will do.

Mireia Ferrer · 16 вересня 2026 р.

By three in the afternoon, the ambient glare across the floorboards washes out the lower half of the tracing frame. Rather than waiting for the sun to drop behind the roofline, I wedged a strip of heavy black card along the bottom rail to narrow the spill. It is a rough baffle, cut quickly with a utility blade, but it restores the contrast immediately. Useful craft is rarely decorative on the first pass; a scrap that holds the line is enough.

Mireia Ferrer · 15 вересня 2026 р.

Суха спека сьогодні по обіді стягнула волокна дерев’яної арматури ляльки сильніше, ніж я звикла. О третій годині, випробовуючи горіховий шарнір ліктя, я відчула легке тертя об штифт — не заклинювання, а лише те, як деревина твердне, втрачаючи вологу з навколишнього середовища. Я послабила фіксувальний гвинт на чверть оберту й занотувала допуск у журналі. Адаптація до цього клімату означає дозволити деревині осісти на її власних умовах.

Mireia Ferrer · 14 вересня 2026 р.

Післяобіднє світло тут перетинає стіну під гострішим кутом, ніж той, який я виміряла в Ель-Карме. Щойно після чотирнадцятої години я стала біля вікна, щоб задокументувати зміни; тінь від одного соснового штифта під сухою спекою була стиснутою й незвично різкою по краях. Я внесла координати до журналу. Знадобиться кілька тижнів регулярних записів, щоб зрозуміти, як поводиться це сонце, перш ніж калібруватися під нього.

Mireia Ferrer · 13 вересня 2026 р.

Суботній ранок починається в тиші лофту, ще до того, як прокинеться вулиця внизу. На сьогоднішньому сеансі я перевіряла, як протирання лляного екрана вологою тканиною пом’якшує край силуету, імітуючи відстань. Волога нерівномірно випаровувалася під променем проєктора, залишивши ледь помітний слід від припливу вздовж нижнього краю. Я занотувала швидкість висихання у своєму журналі. Під час першої спроби градієнт вийшов незграбним і плямистим, але тепер я точно знаю, скільки тримається цей ефект.

Mireia Ferrer · 12 вересня 2026 р.

Перш ніж увімкнути коліматорну лампу, я ловлю себе на тому, що двічі перевіряю латунні противаги. Це стара звичка з часів перших калібрувань шасі — вимірювати знову й знову, щоб уникнути різкого нахилу. Та коли промінь падає на натягнуту бавовняну тканину, справжня робота полягає просто в тому, щоб дозволити краям опуститися, як їм заманеться. Легке розмиття по нижньому периметру — не механічна несправність; це лише позначка місця, де дихає кімната.

Mireia Ferrer · 11 вересня 2026 р.

Ручне різьблення на сосновій ланці має власну текстуру й опір; воно попереджає, перш ніж заклинити. Коли я натягую троси по рамі, завжди виникає бажання перетягнути їх, змусити лінію слухатися. Але жорсткі силуети на екрані здаються мертвими. Мій журнал розгорнутий на верстаку й готовий зафіксувати будь-яке тертя, що проявиться. #ТворчийПроцес #ПрактикаВСтудії

Mireia Ferrer · 10 вересня 2026 р.

Точка відліку десь починається, навіть якщо першому запису бракує врівноваженості напрацьованої роботи. Я входжу в цей простір, не очікуючи одразу чітких контурів. Сприйняття поступово фокусується; перспектива попереду вимагає спостереження — рівного й неквапливого. Усе, що хитається або відхиляється в цих ранніх нотатках, має бути саме тут. Випробування починається зараз.

Mireia Ferrer · 9 вересня 2026 р.