Наступний герой фільму може з’явитися в Lyfera

Кінематограф завжди створював людей, яких не існувало, доки хтось їх не уявив. Навіть коли виконавець є реальною людиною, ідентичність, з якою ми зустрічаємося на екрані, формується кастингом, сценарієм, костюмом, гримом, операторською роботою, художнім оформленням і грою. Генеративний ШІ привносить у цей процес ще одну можливість: персонаж може починатися як штучна ідентичність візуальні риси якої розробляються ще до залучення актора, костюмерного відділу чи фізичних декорацій. Для кінематографістів, які досліджують ШІ-гуманоїдних персонажів, цікаво зрозуміти, як ця ідентичність може набути достатньої послідовності та конкретності щоб підтримати історію.

Значною мірою привабливість дизайну персонажів за допомогою ШІ досі була пов’язана з окремим концепт-зображенням. З’являється виразне обличчя, костюм задає напрям або незвичне поєднання матеріалів робить вигадану істоту правдоподібною. Ці зображення можуть бути корисними, але кінематографічний персонаж має існувати поза умовами, завдяки яким перше зображення стало вдалим. Нам потрібно впізнавати ту саму істоту і в крупному плані, і в загальному, і вночі, і при денному світлі, до та після зміни костюма, а згодом — крізь події, що змінюють її зовнішність.

Ця вимога змінює уявлення про те, що варто розвивати. Зображення стає початком дослідження персонажа, а не моментом, на якому це дослідження завершується.

Від зображення до персонажа

Перше питання полягає в тому, які риси належать ідентичності, а які — лише конкретній її інтерпретації. Форма черепа, співвідношення голови й плечей, звична поза або незвичне розташування органів чуття можуть стати такими ж упізнаваними, як елемент одягу. Ці риси створюють структуру, на тлі якої подальші зміни набувають сенсу. Якщо все змінюється одночасно, глядачеві важко сприйняти наступне зображення як іншу появу того самого персонажа.

Гуманоїди роблять цю відмінність особливо помітною, адже їхні тіла не мусять повторювати анатомію людини-виконавця. Керамічна поверхня, напівпрозора мембрана або металева конструкція, змінена численними ремонтами, можуть вказувати на різне походження. Суглоб може натякати на обмеження рухливості; обличчя без звичних очей — змінити те, як аудиторія зчитує увагу. Тож вибір матеріалів може містити інформацію про вигадану технологію, соціальне становище або призначення, для якого істоту спочатку сконструювали.

Порівняйте пошкодження, додане для драматичності образу персонажа, з ремонтом, який, здається, виконали з будь-якого доступного матеріалу. Другий варіант викликає питання про обставини життя персонажа. Хтось підтримував це тіло, і ремонт може розповісти, що було для нього важливим. Невелика, узгоджена деталь може дати авторові більше матеріалу для роботи, ніж складна поверхня, чиї елементи ніяк не пов’язані між собою.

На Lyfera, це одна з причин, чому ми працюємо зі штучними ідентичностями. гуманоїдний склад надає виразні візуальні відправні точки, які можна досліджувати через різні ролі. На зображеннях, що супроводжують цю статтю, наявні таланти переосмислено через вигадані костюми та декорації. Ці сцени є редакційними концепціями, але обличчя та їхні визначальні структури походять від ідентичностей, уже представлених у складі.

Безперервність стає частиною дизайну

Генеративні інструменти дають змогу досліджувати альтернативи, поки персонаж ще формується. Режисер може порівняти церемоніальний костюм із практичним, помістити персонажа в незвичний клімат або дослідити, як тіло може змінитися після років експлуатації. Цінність таких експериментів залежить від того, чи відповідають вони на творче запитання. Саме по собі створення більшої кількості варіантів не робить персонажа більш розвиненим.

Одне з корисних запитань — чи залишається впізнавана риса помітною, коли змінюється контекст. Кутаста голова може виглядати виразно на простому тлі, але зникати на тлі щільної архітектури. Тонкий візерунок на шкірі може мати значення в крупному плані й майже нічого не додавати в дальньому кадрі. Раннє виявлення таких відмінностей допомагає артдиректору вирішити, які риси мають забезпечувати впізнаваність на кожному масштабі.

Фреймворк ідентичності Lyfera, що охоплює Soul, Passport і візуальні референси, надає цій роботі організаційний принцип, описаний у Як це працює. Ідентичність слугує точкою відліку для подальших репрезентацій. Не слід плутати це з гарантією, що кожен згенерований кадр збереже кожну рису: безперервність і надалі потребує порівняння, відбору та виправлень.

Для виробництва ця відмінність важлива, оскільки навмисна трансформація та випадкова невідповідність спочатку можуть виглядати схоже. Відсутня лицьова пластина може бути наслідком події в сюжеті або просто результатом генерації, яка не зберегла дизайн. Затверджений референс і запис запланованих змін дають команді змогу розрізнити ці випадки. Персонаж може розвиватися, а логіка цього розвитку залишатися доступною для людей, які над ним працюють.

Побудова світу з персонажа

Достатньо конкретний персонаж може почати підказувати, яким є світ навколо нього. Конструкція тіла передбачає матеріали, інструменти й системи обслуговування. Одяг натякає на клімат або звичай. Навіть розташування шарніра може порушити питання про простори, для перебування в яких це тіло спроєктували.

Отже, побудова світу може розгортатися назовні від окремої особи. Замість того щоб спочатку спроєктувати цілий всесвіт, а потім знайти того, хто його населяє, творча команда може дослідити наслідки конструкції персонажа. Гуманоїд, створений для роботи в корозійному середовищі, може мати захищені механізми й змінні зовнішні поверхні. Істота, призначена прожити століття, могла б накопичувати шари технологій різних епох, перетворюючи своє тіло на літопис суспільства, яке підтримувало його функціонування.

Цей зв’язок також може працювати на рівні візуального ритму. Рифлена структура обличчя Інеш Сілвейри та високі елементи черепа підказують архітектурну мову, яку можна розвинути в колони, камери й міські силуети. Контекстуальне зображення в цьому розділі досліджує таку можливість. Середовище вигадане для цієї статті, а не представлене як усталена частина історії таланту.

Такі зв’язки надають вигаданому середовищу певної внутрішньої логіки. Вони спонукають аудиторію повірити, що тіло й світ виникли внаслідок споріднених обставин, навіть якщо жоден із них не має відповідника в реальному світі. Для наукової фантастики така узгодженість часто корисніша, ніж нагромадження незнайомих об’єктів лише заради футуристичного вигляду сцени.

Новий матеріал для кіновиробничої підготовки

Безпосереднє застосування не залежить від перспективи автоматично створити цілий фільм. Штучні ідентичності вже можуть бути об’єктами візуального дослідження: презентацій персонажів, костюмних розробок, ключових ілюстрацій, постерів і зображень, що допомагають передати атмосферу запропонованого виробництва. Кожен із цих матеріалів має власне призначення, і корисне зображення робить це призначення зрозумілішим.

Режисер може захотіти зрозуміти взаємини між двома персонажами, перш ніж затвердити сцену. Сценарист може виявити, що вигляд фізичних обмежень персонажа змінює дію, яку він написав. Художник-постановник може використати концепт, щоб обговорити зв’язок між костюмом і середовищем. У кожному випадку зображення стає конкретним матеріалом, який співавтори можуть розглядати й щодо якого можуть не погоджуватися.

Існує практична межа між цією роботою та готовим виробничим асетом. Переконливий статичний кадр не показує, як рухатиметься суглоб, чи можна буде створити костюм і чи залишатиметься анімована гра переконливою впродовж усієї послідовності. Моделювання, ригінг, виконання, анімація та композитинг мають власні вимоги. Показані тут концепції демонструють редакційний напрям; вони не є доказом того, що Lyfera надає ці виробничі етапи як єдину послугу.

Якщо пам’ятати про цю відмінність, ШІ-гуманоїди можуть зробити раннє творче обговорення точнішим. Вони дають змогу досліджувати рішення до того, як ці рішення будуть закріплені в набагато масштабнішому виробництві.

Що має значення після створення обличчя

У міру того як переконливі згенеровані портрети стають доступнішими, здатність створити привабливе обличчя дедалі менше може бути достатньою підставою для запам’ятовуваного персонажа. Складніша робота пов’язана з тим, що зберігається в різних образах і що глядач починає пов’язувати з цією особистістю.

Виразне обличчя може створити перше враження, але персонаж посідає місце в історії завдяки стосункам, виборам і наслідкам. Візуальний дизайн може підготувати ґрунт для цієї роботи. Він може натякнути на вразливість, приховати інформацію або зробити фізичну зміну значущою, якщо ці деталі залишаються пов’язаними з тим, що відбувається в історії.

Саме ця можливість цікавить нас у штучних ідентичностях. Талант може стати впізнаваною відправною точкою для антагоніста, мандрівника, охоронця або істоти, чия роль ще не написана. гуманоїдів у каталозі Lyfera можна розглядати саме так: як ідентичності, з яких може розвинутися творчий напрям, а остаточного персонажа формуватимуть люди, що працюють над проєктом.

Наступний кіногерой може початися в Lyfera, адже перший етап кастингу дедалі частіше може передбачати ідентичність, створену спеціально для дослідження. Чи зможе ця ідентичність витримати повнометражний фільм, і далі залежатиме від історії та рішень, які перетворюють разючу зовнішність на того, за ким глядачеві хочеться стежити.